
Тазовий пролапс — опущення матки, стінок піхви, сечового міхура або прямої кишки внаслідок послаблення підтримувальних структур тазового дна. Лікування залежить від симптомів, ступеня опущення, репродуктивних планів і побажань жінки. Операція потрібна не в кожному випадку. У медичному центрі «Олівія» в Запоріжжі можна обговорити показання, альтернативи та індивідуальний план.
Тяжкість симптомів не завжди відповідає ступеню пролапсу. Нетримання сечі може поєднуватися з пролапсом, але потребує окремої оцінки.
Значення мають вагінальні пологи, вік, індивідуальні особливості сполучної тканини, надмірна маса тіла, хронічні закрепи та чинники, що підвищують внутрішньочеревний тиск. Це не означає, що кожне опущення неминуче прогресуватиме.
Під час консультації лікар уточнює скарги, попередні операції, плани вагітності, оцінює органи малого таза й за потреби визначає ступінь пролапсу за стандартизованою системою POP-Q. Додаткові дослідження призначають лише за показаннями. Рішення ухвалюють за симптомами та впливом на якість життя, а не тільки за результатами огляду.
Так. При незначних або помірних симптомах можуть допомогти контроль закрепів та інших чинників ризику, тренування м’язів тазового дна під наглядом спеціаліста і вагінальний песарій. При симптомному пролапсі І–ІІ стадії NICE рекомендує розглядати контрольовану програму вправ щонайменше 16 тижнів. Песарій можна використовувати самостійно або разом із вправами; потрібні підбір і належне спостереження. При супутніх симптомах генітоуринарного синдрому менопаузи лікар може розглянути місцевий вагінальний естроген.
Операцію обговорюють, якщо симптоми істотно заважають життю та консервативні методи не допомогли або жінка від них відмовилася. Залежно від локалізації дефекту розглядають пластику стінок піхви власними тканинами, методи фіксації верхівки піхви чи матки, операції зі збереженням матки або, за показаннями, гістеректомію. Видалення матки не є обов’язковою частиною всіх операцій при пролапсі. Конкретний спосіб залежить від анатомії та досвіду хірурга; доступність методик у клініці уточнюють на консультації.
Перед втручанням обговорюють кровотечу, інфекцію, пошкодження сусідніх органів, можливі зміни сечовипускання та сексуальної функції, ризик повторного пролапсу. Особливості імплантів, якщо вони взагалі розглядаються, і їхні довгострокові ризики потребують окремої інформованої згоди. Період обмеження навантажень та повернення до інтимного життя визначає хірург індивідуально.
Ні. Якщо симптомів немає або вони незначні, можливі спостереження, тренування тазового дна й песарій.
Для частини пацієнток існують органозберігальні методи. Вибір залежить від анатомії, супутніх станів та репродуктивних планів.
Так. Жоден метод не гарантує відсутності рецидиву. Ризики обговорюють до втручання.
Не обов’язково. Нетримання оцінюють окремо; іноді потрібна додаткова тактика.
Дивіться лапароскопію та запис на консультацію.
NICE — Urinary incontinence and pelvic organ prolapse in women (NG123); RCOG — Pelvic organ prolapse.