Оперативне лікування тазового пролапсу (опущення та випадіння матки й піхви)

Оперативне лікування тазового пролапсу (опущення та випадіння матки й піхви)

Тазовий пролапс — опущення матки, стінок піхви, сечового міхура або прямої кишки внаслідок послаблення підтримувальних структур тазового дна. Лікування залежить від симптомів, ступеня опущення, репродуктивних планів і побажань жінки. Операція потрібна не в кожному випадку. У медичному центрі «Олівія» в Запоріжжі можна обговорити показання, альтернативи та індивідуальний план.

Як проявляється опущення тазових органів?

  • Відчуття тиску, тяжкості або випинання у піхві.
  • Дискомфорт після тривалого стояння чи фізичних навантажень.
  • Утруднене сечовипускання, відчуття неповного спорожнення сечового міхура або зміни випорожнення.
  • Дискомфорт під час інтимного життя; інколи — відсутність помітних симптомів.

Тяжкість симптомів не завжди відповідає ступеню пролапсу. Нетримання сечі може поєднуватися з пролапсом, але потребує окремої оцінки.

Чому виникає пролапс?

Значення мають вагінальні пологи, вік, індивідуальні особливості сполучної тканини, надмірна маса тіла, хронічні закрепи та чинники, що підвищують внутрішньочеревний тиск. Це не означає, що кожне опущення неминуче прогресуватиме.

Як гінеколог визначає тактику?

Під час консультації лікар уточнює скарги, попередні операції, плани вагітності, оцінює органи малого таза й за потреби визначає ступінь пролапсу за стандартизованою системою POP-Q. Додаткові дослідження призначають лише за показаннями. Рішення ухвалюють за симптомами та впливом на якість життя, а не тільки за результатами огляду.

Чи можна обійтися без операції?

Так. При незначних або помірних симптомах можуть допомогти контроль закрепів та інших чинників ризику, тренування м’язів тазового дна під наглядом спеціаліста і вагінальний песарій. При симптомному пролапсі І–ІІ стадії NICE рекомендує розглядати контрольовану програму вправ щонайменше 16 тижнів. Песарій можна використовувати самостійно або разом із вправами; потрібні підбір і належне спостереження. При супутніх симптомах генітоуринарного синдрому менопаузи лікар може розглянути місцевий вагінальний естроген.

Коли обирають хірургічне лікування?

Операцію обговорюють, якщо симптоми істотно заважають життю та консервативні методи не допомогли або жінка від них відмовилася. Залежно від локалізації дефекту розглядають пластику стінок піхви власними тканинами, методи фіксації верхівки піхви чи матки, операції зі збереженням матки або, за показаннями, гістеректомію. Видалення матки не є обов’язковою частиною всіх операцій при пролапсі. Конкретний спосіб залежить від анатомії та досвіду хірурга; доступність методик у клініці уточнюють на консультації.

Ризики операції та відновлення

Перед втручанням обговорюють кровотечу, інфекцію, пошкодження сусідніх органів, можливі зміни сечовипускання та сексуальної функції, ризик повторного пролапсу. Особливості імплантів, якщо вони взагалі розглядаються, і їхні довгострокові ризики потребують окремої інформованої згоди. Період обмеження навантажень та повернення до інтимного життя визначає хірург індивідуально.

Відео та ілюстрації

Питання та відповіді

Чи обов’язково оперувати пролапс?

Ні. Якщо симптомів немає або вони незначні, можливі спостереження, тренування тазового дна й песарій.

Чи можна зберегти матку?

Для частини пацієнток існують органозберігальні методи. Вибір залежить від анатомії, супутніх станів та репродуктивних планів.

Чи можуть симптоми повернутися після операції?

Так. Жоден метод не гарантує відсутності рецидиву. Ризики обговорюють до втручання.

Чи вирішує операція проблему нетримання сечі?

Не обов’язково. Нетримання оцінюють окремо; іноді потрібна додаткова тактика.

Пов’язані послуги та запис

Дивіться лапароскопію та запис на консультацію.

Джерела

NICE — Urinary incontinence and pelvic organ prolapse in women (NG123); RCOG — Pelvic organ prolapse.

Запишіться на консультацію сьогодні

Записатися на прийом